Підпишіться на новини

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

Автор: Анна Нагребельна
17 червня 2020, 12:38
Голосів: 1

Завтра, 18 червня, Верховна Рада України має розглянути законопроєкт № 2285-д у другому читанні. Якщо документ ухвалять, то це закінчить понад десятилітні спроби повернути гральний бізнес в Україні в правове поле, а діяльність операторів – контролювати. У цьому матеріалі ми проаналізували, як формувалося законодавство про азартні ігри з моменту здобуття незалежності країною.

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

Легалізація грального ринку в Україні на фінішній прямій?

Пристрасті навколо підготовки профільного закону для легалізації грального ринку в Україні не вщухають з моменту його заборони в 2009-му.

Влітку 2019 року, після офіційної заяви чинного президента України Володимира Зеленського про термінову детінізацію азартних ігор, тема створення відповідного законодавства набула нових прихильників і опонентів.

Зокрема, в серпні торік український політик Микола Томенко наголосив на необхідності навести лад з гральним бізнесом, створивши для нього правове поле, а надходження до бюджету використати на цільове фінансування українського спорту.

Таку ж думку тоді в ексклюзивному інтерв’ю Login Casino висловив Артур Палатний, голова Комітету ВРУ з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Зокрема, він звернув увагу на те, що найбільш імовірний варіант для найшвидшої легалізації грального ринку в Україні – підготувати кілька окремих проєктів законів, один з яких буде регулювати діяльність казино, а інші два стосуватимуться беттінгу та лотереї.

Певний час активну участь у тому, щоб навести лад в азартній індустрії, брала Агія Загребельська, уповноважена Антимонопольного комітету України 2015-2019 років. Наприклад, 2017 року вона виступала проти ухвалення проєкту Кабінету міністрів про ліцензійні умови для гральних закладів, оскільки його положення перешкоджали виходу на ринок нових гравців. На початку 2019-го Агія Загребельська взяла участь у робочій зустрічі з Оксаною Маркаровою, тодішньою міністеркою фінансів, з приводу легалізації грального ринку в Україні. А в жовтні торік під час однієї з пресконференцій детально зупинилася на узаконенні гемблінгу та розставила акценти стосовно першочергових завдань у цьому процесі.

На початку зими 2019 року, 18 грудня, в Києві відбулася Kyiv iGaming Affiliate Conference, де зібралися експерти європейських країн і тих, хто працював у гемблінг-індустрії в Україні до 2009 року. Репортаж із цього заходу читайте тут.

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

Власне, це сталося незадовго до того, як у Верховній Раді депутати мали розглянути в першому читанні законопроєкт № 2285. Правда, 19 грудня 2019-го проєкт закону № 2285 не пройшов перше читання – нардепи проголосували за те, щоб профільний комітет його доопрацював.

І вже 20 грудня 2019-го відбулося позачергове засідання уряду, під час якого чиновники ухвалили рішення закрити весь гемблінг, який працював під виглядом лотерей. Також це стосувалося нелегальних казино. Відтоді поліція почала активну боротьбу з підпільними закладами, які не припинили свою діяльність самостійно.

16 січня 2020 року Верховна Рада розглянула законопроєкт № 2285-д повторно в першому читанні і цього разу ухвалила його.

Далі депутати й експерти разом із профільним комітетом взялися за зміни до вже базового закону про азартні ігри. З того часу з’явилося чимало інформації про те, яким став остаточний документ. Також кілька разів його попередньо включали до порядку денного пленарного засідання ВР, але досі розгляд у другому читанні не відбувся. За останньою інформацією, депутати планують голосувати за документ 18 червня, отже, практично через пів року з моменту першої спроби повернути гемблінг в Україні в законне поле.

Читайте також: Фазіль Аскеров про курортну зону «Дунайя» з гральною зоною в Одеській області

Азартні ігри в Україні: законодавство та регулювання до 2009 року

Створювати законодавчу базу для легального існування та належного регулювання азартних ігор в Україні взялися значно пізніше проголошення незалежності держави, власне, аж через 15 років.

Припинення існування Радянського Союзу не призвело до зникнення казино, лотерей і тоталізаторів. Навпаки, в українських містах їх ставало все більше. На початку 90-х років минулого сторіччя для того, щоб відкрити гемблінг-заклад, потрібно було пройти державну реєстрацію й отримати спеціальну ліцензію. Її видавали відповідно до постанови Ради міністрів УРСР № 99 від 15.04.1991 р. терміном на три роки.

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

Крім того, при організації азартних ігор в Україні заклади мали сплачувати податки від діяльності. У 1994 році був ухвалений Наказ Міністерства фінансів України № 115/324 (від 25.05.1994 р.) «Про затвердження Інструкції «Про порядок нарахування й сплати до бюджету податку на доходи підприємств і організацій», відповідно до якого доходи від казино та ігрових автоматів із грошовим виграшем підлягали оподаткуванню за ставкою 70%.

У грудні цього ж року розмір ставки змінився: Верховна Рада ухвалила Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р.), де в пп. 4.2.2 статті 4 було зазначено, що отриманий прибуток від гемблінг-діяльності (за винятком державних лотерей) оподатковується за ставкою 60%.

Майже через чотири роки Державна податкова адміністрація України видає Наказ № 35 (від 19.01.1998 р.) «Про затвердження Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу», що, зокрема, вдвічі знижує податкове навантаження на гральний бізнес в Україні – до 30%. Водночас під час продажу фішок (жетонів) документ зобов’язує використовувати касові апарати.

Далі поступово держава формує законодавче поле та вводить додаткові умови для роботи гемблінг-закладів.

Наказ Президента України «Про деякі питання оподаткування грального бізнесу» (від 22.06.1999 р. № 690/99) встановлює необхідність купувати торговий патент:

  • для використання ігрового автомату з грошовим або майновим виграшем – 1400 грн;
  • для використання грального столу з кільцем рулетки – 64 000 грн;
  • для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) – 48 000 грн за кожен стіл.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування грального бізнесу» (19.10.1999 р. № 1160-XIV) вводить відповідні зміни до Податкового кодексу.

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

У 2003 році сталася ще одна знакова для грального бізнесу в Україні законодавча зміна – ухвалення ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (№ 889-IV від 22.05.2019 р.). Пункт 9.5 статті 9 повністю присвячений особливостям оподаткування виграшів і призів, отриманих у лотереї (крім державних), та виграшів в азартних іграх. Податковим агентом виступає той, хто нараховує виграш. Також стаття 7 цього закону фіксує розмір ставки податку на рівні 15%.

Через три роки Міністерство фінансів України ухвалило Наказ № 40/374 від 18.04.2006 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор». Власне, цим чиновники спробували відповісти на запит суспільства та представників грального бізнесу в Україні.

Як зазначено у відкритих джерелах, причин для появи такого документу було кілька: з одного боку, суспільне невдоволення наявністю азартних ігор у країні, на яке публічно вказували, зокрема, церковні служителі різних конфесій, з іншого – рішення Російської Федерації обмежити діяльність гемблінг-індустрії на своїй території та винести всі заклади в окремі гральні зони. Останній факт призвів до збільшення конкуренції в українському сегменті. Тоді боротьба перейшла на рівень законотворення. І, власне, було що відстоювати: за даними ЗМІ, за 2007-й обсяг доходу тільки від слот-машин збільшився щонайменше вдвічі (порівняно з попередніми роками) та становив $3-3,4 млрд.

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

Наприкінці 2008-го Кабінет міністрів подає на розгляд до Верховної Ради законопроєкт про державне регулювання діяльності у сфері грального бізнесу (№ 3535 від 23.12.2008 р.). Фактично це перша спроба створити профільний закон для грального бізнесу в Україні.

У пояснювальній записці до законопроєкту, ініціатором якого зазначена Ю. В. Тимошенко (на той час вдруге прем’єр-міністр України), йдеться про необхідність створити належне правове поле, що дозволить гемблінг-закладам стати повноцінними суб’єктами підприємницької діяльності, а державі – повністю контролювати таку діяльність.

У першому читанні 26 грудня 2008 р. Верховна Рада ухвалює цей законопроєкт і повертає авторам для внесення низки правок з тим, щоб після доопрацювання розглянути в другому читанні.

Вдруге законопроєкт № 3535 Кабінет міністрів подає до Верховної Ради 14 квітня 2009 року. Однак, схоже, його долю вирішив інший документ: ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» (№ 1334-VI), який депутати ухвалили 15 травня 2009 р., причому одразу, в цілому. Одним із ініціаторів такої заборони ЗМІ називають народного депутата V-VII скликань Верховної Ради Григорія Смітюха («Партія регіонів»).

Відповідно, законопроєкт № 3535, який у сесійній залі розглянули на 10 днів пізніше, не прийняли.

Читайте також: Олена Хотенко про фінмоніторинг і гральний бізнес в Україні

Нова історія законотворення: Міністерство фінансів ініціювало власний закон

Наприкінці серпня 2009 року пресслужба Міністерства фінансів повідомляє, що відомство готує власний проєкт закону для регулювання грального бізнесу в Україні. Головні засади цього документи такі:

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

  1. Безстрокові ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері грального бізнесу.
  2. Плата за ліцензію: 2 млн грн – для казино та залів ігрових автоматів, 1 млн грн – для букмекерів та електронних закладів, 5 млн грн – для виробників, реалізаторів (опт, роздріб) гемблінг-устаткування.
  3. Додаток до ліцензії із внесенням оплати щорічно: 100 тис. грн – для казино та залу ігрових автоматів (кожного), 50 тис. грн – для букмекерської компанії.
  4. Підставою для анулювання наявних ліцензій є порушення термінів сплати зазначених сум з боку представників грального бізнесу в Україні.
  5. Створювати гральні заклади мали дозволити тільки юридичним особам зі статутним капіталом понад 5 млн грн – для букмекерів, 10 млн грн – для всіх інших. І статутний капітал підприємці повинні формувати тільки в грошах.
  6. На рахунку гемблінг-закладу має бути не менше 500 тис. грн наприкінці кожного дня у вигляді коштів для виграшу (призового фонду).
  7. Гральні заклади можуть працювати тільки в спеціальних гральних зонах за межами населених пунктів.
  8. У населених пунктах дозволено знаходитися тільки казино, але в готелях рівня не нижче чотирьох зірок, у залі від 500 кв. м, де має бути встановлено не менше шести гральних столів (один з рулеткою) та 60 слот-машин (6 кв. м на одну).
  9. ПЗ грального автомату має забезпечувати виграш від 80% і перебувати у використанні не більше п’яти років з моменту виготовлення.
  10. Допускати до гемблінг-закладів осіб, тільки коли їм є повний 21 рік.
  11. Розмір податку для представників грального бізнесу в Україні – 15%.
  12. Плата за торговий патент має в три рази перевищувати вартість торгового патенту на використання потрібного грального обладнання. Конкретну суму на рік повинні встановлювати місцеві органи самоврядування та погоджувати з Мінфіном.
  13. За безліцензійну діяльність передбачена кримінальна й адміністративна відповідальність.

До Верховної Ради Міністерство фінансів України подало готовий законопроєкт № 3632 «Про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов'язань» 11 грудня 2015 року.

Законодавчі аспекти грального бізнесу в Україні: шлях по колу

На підтримку документу Олена Макеєва, заступника міністра фінансів (на той час) зауважила, що заборона азартних ігор в Україні створила «сіру зону». Законотворці протягом п’яти років запропонували понад 10 законопроєктів, але жоден не був ухвалений. На її думку, тоді Міністерство фінансів розробило найкращий варіант регулювання галузі – з урахуванням інтересів громадян, держави та бізнесу. Проте документ зазнав критики з боку низки політичних партій, зокрема «Опозиційного блоку», «Радикальної партії О. Ляшка», «Відродження», «Самопомочі» та «Батьківщини». Відповідно, політичної волі лобістів на ухвалення урядового проєкту закону не вистачило.

Читайте також: Українська ІТ-сфера має можливості стати повноцінним розробником грального ПЗ – Валерій Омельченко

Отже, цілком можливо, що коло, нарешті, розімкнеться, і ринок отримає не тільки законодавче поле для легальної діяльності, а й повноцінне державне регулювання індустрії, як це відбувається в багатьох країнах.

Читайте також: Олексій Євченко про особливості законопроєкту № 2285-д

Читайте також: Податковий комітет врахував більше половини всіх правок до проєкту закону № 2285-д – Андрій Астапов

11 Лип
вгору