Підпишіться на новини

Ганна Буяджи: «Україні варто орієнтуватися на головні положення європейського законодавства з гемблінгу»

15 червня 2020, 17:00
Голосів: 3

Уже не перший пленарний тиждень експерти та потенційні гравці чекають на ухвалення законопроєкту № 2285-д, який поверне гральний бізнес в Україні в легальне поле. Паралельно з цим у Європейському Союзі активно працюють над запровадженням нових правил роботи гемблінг-операторів. У якій мірі це врахували українські законотворці та чи зацікавить «білий» український гральний бізнес іноземних інвесторів. Про ці й інші аспекти ми говорили з Ганною Буяджи, керівним партнером адвокатського об’єднання «ВігоЛекс», заслуженою юристкою України, д. ю. н.

Ганна Буяджи: «Україні варто орієнтуватися на головні положення європейського законодавства з гемблінгу»

Наскільки привабливою для іноземних інвесторів є можливість створити гральну зону в Україні в рамках побудови готельного комплексу (така можливість передбачена проєктом закону № 2285-д)? І оператори яких країн потенційно можуть скористатися цим правом?

Дійсно, зараз активно обговорюють і розглядають таку пропозицію, проходять консультації з великими міжнародними гравцями на ринку гемблінгу. Головне питання – наскільки цікавою для інвесторів буде пропозиція України будувати готельні комплекси рівня п’ять зірок і паралельно з цим створювати в таких місцях гральні зони.

Нагадаю, що відповідно до проєкту закону № 2285-д у редакції, підготовленій до другого читання, передбачено, що в разі реалізації окремих інвестиційних проєктів з організації та проведення азартних ігор казино, це здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі інвестиційної ліцензії, яка видається уповноваженим органом за умови будівництва заявником готельного комплексу категорії п’ять зірок з номерним фондом не менше 200 (двохсот) номерів (у місті Києві) або 150 (ста п’ятдесяти) номерів (в інших містах) та дає право здійснювати організацію та проведення азартних ігор у гральних закладах казино, розміщених у такому готельному комплексі.

Відгуки потенційних інвесторів, наскільки мені відомо, різні. З одного боку, Україна дуже цікава як з точки зору розвитку готельного бізнесу, так і з огляду на розвиток гемблінгу. Погодьтеся, в Україні не так вже і багато 5-зіркових готелів, а ті, що є, давно «заброньовані» бажаючими відкрити казино, як тільки це буде дозволено законодавством. Іншими словами, якщо відома гемблінгова компанія захоче відкрити казино в одному з існуючих 5-зіркових готелів, то з високою ймовірністю не зможе цього зробити, оскільки «вільних» готелів просто не існує. У такому разі їй доведеться або домовлятися з українськими власниками казино – виступати партнерами, намагатися купити частку в казино тощо, – або чекати, коли «звільниться» місце. За таких обставин будівництво нового готелю є чудовим та перспективним способом «заходу» іноземної гемблінг-компанії на ринок України. Виграє й інвестор, і Україна, яка залучить інвестиції та отримає ще один 5-зірковий готель. А це ще один крок до розвитку туризму, нові робочі місця та податки.

Проте є ще друга сторона цієї медалі, яка зупиняє потенційних інвесторів, – нестабільна економічна ситуація, постійні зміни в законодавстві, страшні історії про «наїзди» правоохоронних і податкових органів, а також сумнозвісний досвід 2009 року, коли через заборону грального бізнесу компанії, зайняті в цій індустрії, втратили сотні мільйонів доларів. До речі, Україна дотепер є учасницею деяких міжнародних спорів, де позивачем є іноземна компанія, яка втратила свої інвестиції через ухвалення закону про заборону грального бізнесу.

На жаль, закони в Україні змінюють дуже несподівано та часто нелогічно, тому для будь-якого інвестора складно прогнозувати, наскільки вигідною виявиться така інвестиція. Чудовим прикладом непослідовності та неадекватності українського законодавця є Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року. Ним передбачені високі податкові ставки для азартних ігор з використанням ігрових автоматів. Тобто гральний бізнес ще не дозволений, а ставки податку вже запроваджені, ще й на такому рівні, який відбиває бажання в потенційних інвесторів мати справи з Україною.

Крім того, ми живемо у час світового карантину, який ніхто не передбачав та й не міг перебачити. Його перші наслідки вже очевидні, але, на мою думку, головні економічні втрати ще попереду. Наразі потенційні інвестори не поспішають вкладати кошти, тим більше у такі високоризикові проєкти, як інвестиції в Україну.

Нещодавно EGBA видала перший кодекс відповідальної реклами для азартних ігор в Інтернеті. Чи варто Україні орієнтуватися на вимоги цього документу? І які інструменти для цього нам потрібно запровадити?

Так, у березні 2020 року Європейська асоціація азартних ігор та ставок (EGBA) розробила гайд щодо безпечного онлайн-гемблінгу та розумної реклами. Документ підтримали гемблінг-асоціації Франції, Португалії, Бельгії, Великобританії, Швеції, ФРН, Данії, Мальти, Норвегії, Австрії, Нідерландів. Він передбачає, що реклама не повинна позиціонувати азартні ігри як вирішення соціальних, особистих або фінансових проблем і пропонувати клієнтам грати для подолання нудьги. Клієнтів потрібно ретельно відстежувати на предмет проблемної поведінки в азартних іграх відповідно до принципів GDPR, а вебсайти мають застосовувати ліміти на депозити.

Наступним кроком EGBA стало запровадження Кодексу відповідальної реклами для азартних ігор в Інтернеті, який вводить основні стандарти для рекламного контенту всіх видів азартних ігор на всіх медіаплатформах (телебачення, радіо, соціальні мережі тощо). Головна мета документу – зробити гемблінг безпечною розвагою.

Кодекс поширюється на всіх членів EGBA, відкритий для підписання операторами та може застосовуватись у всіх країнах ЄС/ЄЕЗ і Великобританії. Важливо відзначити, що Кодекс покликаний доповнити, а не замінити національні інструменти захисту користувачів у сфері онлайн-гемблінгу.

Формально положення Кодексу не можуть прямо застосовуватися в Україні: по-перше, у нас досі існує заборона грального бізнесу, а по-друге, Україна не є членом ЄС чи ЄЕЗ. Тим не менш, на мою думку, Україні варто орієнтуватися на основні положення вказаних вище документів з метою запровадження принципів соціально відповідального гемблінгу.

Я завжди була прихильницею легалізації грального бізнесу в Україні з точки зору виведення цього бізнесу з тіні (ніхто ж, сподіваюся, не сумнівається, що підпільний гральний бізнес існував весь час попри заборону) та можливості отримання колосальних надходжень у вигляді податків і зборів. Водночас я завжди наполягала на необхідності дотримання принципів розумності та відповідальності в рекламі азартних ігор в Інтернеті та боротьбі з ігроманією.

Це питання стало особливо актуальним саме під час всесвітнього локдауну. Для людей, схильних до лудоманії, цілодобовий і майже необмежений доступ до азартних ігор становить реальну небезпеку як психологічного, так і фінансового характеру. За таких умов онлайн-гемблінг не повинен рекламуватися як панацея від нудьги, стресу та відсутності коштів. Тому, на моє переконання, українському законодавцю варто імплементувати такі вимоги до реклами гри в Інтернеті:

  • інформація про можливість виграшу має бути правдивою та реалістичною;
  • не повинно бути тверджень про те, що азартні ігри можуть призвести до соціального успіху, покращення особистих якостей і підвищення самооцінки, привабливості гравців;
  • азартні ігри не можуть пропонуватися як альтернатива працевлаштуванню та вирішенню фінансових проблем;
  • у рекламі не може вказуватися, що гемблінг є важливішим за сім’ю, друзів, роботу, навчання, а також міститися формулювання на кшталт «тобі немає чого втрачати», «твоя наступна перемога чекає на тебе», «поспішай, щоб виграти»;
  • реклама не повинна поширюватися на неповнолітніх/осіб, яким за законом заборонено грати в азартні ігри;
  • гравця потрібно попереджати про ризики гемблінгу і про необхідність вчасно зупинитися;
  • будь-яка реклама має містити символ з обмеженням щодо віку та контакти гарячої лінії допомоги людям, які страждають на лудоманію та мають інші проблеми, пов’язані з азартними іграми.

На жаль, поки що законопроєкт, підготовлений до другого читання, згаданих положень не містить. Норми, що стосуються реклами грального бізнесу, відповідно до Прикінцевих і перехідних положень проєкту закону мають бути включені до Закону України «Про рекламу». Вони носять досить обмежений характер і не враховують більшості вимог до реклами азартних ігор, передбачених європейським законодавством. Хоча, на мою думку, принципи соціально відповідальної реклами повинні бути закладені саме у спеціальному законі про гральний бізнес, а в законі про рекламу лише уточнені. Проте, судячи з усього, законодавець більше зайнятий поділом потенційного ринку, аніж створенням умов для соціально відповідальної гри, незважаючи на все, що ми систематично чуємо з трибуни Верховної Ради.

Також EGBA висунула пропозицію створити єдину систему регулювання ринку азартних ігор Європейського Союзу. Скажіть, про які тенденції це свідчить і, на вашу думку, чому саме виникла така ініціатива?

Створення єдиної системи регулювання відносин у сфері азартних ігор в ЄС є абсолютно логічним і закономірним. Гемблінг – важливий сектор економіки та в еру інформаційних технологій вже давно виходить за межі однієї країни. Тому відсутність уніфікованої законодавчої бази в сфері азартних ігор і повна автономія країн-членів визначати на національному рівні вимоги та стандарти гемблінгу перешкоджає формуванню внутрішнього ринку азартних ігор у ЄС.

Оскільки Інтернет не має національних кордонів і онлайн-сегмент азартних ігор продовжує набирати обертів, різні підходи до нормативної регламентації негативно впливають у першу чергу на захист вразливих користувачів.

Громадяни ЄС можуть легко грати на вебсайтах операторів з будь-якої країни Співтовариства, проте законодавче регулювання та рівень інформаційної, матеріальної та психологічної безпеки буде відрізнятися від юрисдикції до юрисдикції. Крім того, відрізняється й оподаткування. До прикладу, у деяких країнах операції, пов’язані з гемблінгом, є об’єктом ПДВ (причому за різними ставками), а в деяких країнах – ні. Виникає абсолютно практичне питання – як визначити податкову резидентність гравця з метою правильного нарахування податку? Наразі це відбувається автоматично, за ІР-адресою гравця, проте він може зайти через VPN будь-якої країни і тим самим умисно чи ненавмисно «змінити» країну, де буде сплачуватися чи не сплачуватися ПДВ.

Слід також зазначити, що 2014 року Європейська комісія зробила спробу запровадити єдині принципи захисту користувачів онлайн-гемблінгу в ЄС через видачу Рекомендацій 2014/478/E, які визначають загальні положення щодо ідентифікації гравців, запобігання участі неповнолітніх в азартних іграх і заходи соціальної відповідальності. Однак через те, що рекомендації не мають юридично обов’язкової сили, країни не поспішають втілювати принципи в національному законодавстві та практиці.

Наприклад, лише в 14 країнах ЄС запроваджені національні реєстри, що дозволяють користувачу добровільно обмежити собі (тимчасово або назавжди) доступ до ліцензованих у країні сайтів з азартними іграми.

Між іншим, проєкт українського закону, підготовлений до другого читання, передбачає створення реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, який має вести уповноважений орган. Обмеження участі особи в азартних іграх здійснюється шляхом внесення інформації про особу до вказаного реєстру за її власною заявою, за обґрунтованою заявою членів сім’ї першого ступеня споріднення або законних представників, або за рішенням суду. Без сумніву, існування даної норми є прогресивним та правильним, оскільки ефективність цього інструменту в боротьбі з лудоманією очевидна.

Однак є важливий нюанс: гравець, який обмежив собі доступ до сайтів національних операторів, може спокійно грати на сайтах операторів з інших країн ЄС. Таким чином, належного захисту немає, і ризики для такої особи продовжують існувати. Оптимальним вирішенням є створення інтегрованого реєстру для громадян ЄС.

Ще одним аспектом, який повинен прискорити процес запровадження уніфікованого регулювання, є забезпечення відповідності обробки персональних даних гравців стандартам GDPR. Оператори обробляють великий масив персональних даних для покращення взаємодії з користувачем, персоналізації розваг, а також для відповідності нормативним вимогам, умовам ліцензії. Зокрема, процедура Know Your Client допомагає не лише відстежувати та перешкоджати вчиненню злочинів у сфері азартних ігор (особливо відмивання коштів), але й боротися з проблемним гемблінгом та участю неповнолітніх у розвагах на гроші.

До речі, у висновку Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом щодо проєкту закону про гральний бізнес наголошується, що проєкт закону не враховує основні положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, тобто не відповідає стандартам GDPR. Це стосується положень, які поширюються на громадян інших країн, окрім України.

Отже, на мою думку, єдність грального бізнесу країн ЄС у виробленні стандартів дотримання принципів обробки персональних даних з урахуванням специфіки та ризикованості діяльності є просто необхідною. З цією метою в січні 2020 року EGBA розпочала консультації стосовно ухвалення галузевого Кодексу відповідності GDPR для онлайн-гемблінгу, але наскільки Україна долучиться до цього процесу та врахує положення європейського законодавства – залишається відкритим питанням.

Оскільки Україна планує вступ до ЄС, то намагається імплементувати європейське законодавство в нові та діючі українські закони. Якщо в ЄС таки створять єдину систему регулювання ринку азартних ігор, наскільки доведеться змінювати законопроєкт № 2285-д й інші закони, що будуть регламентувати роботу грального ринку?

На мою думку, створення єдиної системи регулювання ринку азартних ігор у ЄС є питанням важливим, але не пріоритетним. Наразі країни ЄС сконцентровані на виході з локдауну та подоланні наслідків рецесії в економіці. І процес створення уніфікованої нормативної бази може тривати до кількох років. Тому поки найголовніше для України – врахувати позитивний досвід окремих країн, загальні світові тенденції та запровадити ринок азартних ігор. Після легалізації гемблінгу нам однозначно потрібен період адаптації, щоб зрозуміти, які механізми виправдовують себе, а які створюють корупційну складову чи простір для зловживань.

Наразі Верховна Рада активно готується до голосування закону про гральний бізнес, проте який остаточний варіант документу буде ухвалено, сказати важко. 

Втім, зміни проєкту закону до другого читання уже неприємно здивували. Серед іншого ч. 5 ст. 2 проєкту закону передбачає, що до азартних ігор не належить випуск та проведення лотерей, що стало несподіванкою для усіх. Це при тому, що у першій редакції закону була прямо протилежна норма. Більше того, шлях, обраний законодавцем, суперечить загальносвітовій практиці. Зокрема, у Великобританії лотереї вважаються азартною грою та регулюються Gambling Act 2005 року; на Мальті для проведення лотерей необхідна ліцензія типу 1 – така ж, як для рулетки, блекджеку, бакара, покеру та фентезі-спорту; в Австрії лотереї також вважаються азартними іграми та регулюються відповідним законом про азартні ігри (Glucksspiegesetz); у США лотереї регулюються на рівні кожного штату окремо, але Американська ігрова асоціація включає лотереї до азартних ігор.

Хоча, щоб бути вже до кінця чесними, Україна не новатор у цій частині – така норма запозичена у країни-агресора, адже саме в Російській Федерації положення Федерального закону про азартні ігри не поширюється на діяльність з організації та проведення лотерей. Висновки нехай кожен робить самостійно, але, як казав наш сучасник: «Совпадение? Не думаю!».

Тому я дуже сумніваюся, що автори проєкту переймаються імплементацією європейських стандартів у новий закон, а не боротьбою за сфери впливу. У будь-якому разі, я вважаю, для початку потрібно хоча б якось легалізувати гральний бізнес, а вже в подальшому удосконалювати правила гри на ринку, тим більше, що цілком ймовірно, надалі Україна відчуватиме тиск Європейського Союзу щодо адаптації до європейського законодавства й у цій сфері також.

За який час Україна зможе розробити свої стандарти до грального обладнання та що може прискорити цей процес?

Це питання комплексне і досить складне. З одного боку, можна взяти за основу ті вимоги до грального обладнання, які існували до заборони грального бізнесу, їх оновити з урахуванням вимог до аналогічного обладнання в інших країнах, де на сьогодні його використовують. Загалом, як на мене, для спеціалістів у цій сфері це має бути порівняно нескладно, тим більше, що саме в цій сфері існують міжнародні стандарти сертифікації.

Питання тут дещо в іншому. Як заначено в проєкті закону про гральний бізнес, уповноважений орган встановлює виключний перелік грального обладнання, яке підлягає обов’язковій сертифікації, та перелік суб’єктів сертифікації грального обладнання… Сертифікація та інспектування грального обладнання на відповідність встановленим технічним вимогам (стандартам) проводяться відповідно до встановленого порядку суб’єктами сертифікації, перелік яких визначений уповноваженим органом.

Отже, з цього можна зробити кілька висновків: для початку необхідно «з нуля» створити уповноважений орган, що може зайняти не один день та не один місяць, оскільки доведеться пройти всі організаційні процедури (ухвалення Кабміном Міністрів України рішення про створення органу, пошук приміщення, проведення конкурсів на посади в цьому органі за ускладненою процедурою, адже конкурс на обрання голови та членів уповноваженого органу має проводити не Комісія вищого корпусу, як щодо усіх інших державних службовців категорії А, а спеціально сформована Кабінетом Міністрів України комісія, утворена за поданням комітету Верховної Ради України). Тільки після повноцінного запуску цього органу він зможе перейти до формування правил гри на ринку, зокрема, і до визначення ліцензійних умов для кожного з напрямків гемблінгу, а також встановлення вимог до сертифікації грального обладнання. Тому зараз складно прогнозувати, скільки часу це може зайняти. Як на мене, все буде залежати від політичної волі – бажання чи небажання швидко та повноцінно запустити в роботу новий орган державної влади. Заполітизований порядок призначення голови та членів уповноваженого органу, прописаний у проєкті закону до другого читання, а також тривалий термін та цілковита секретність прийняття закону ставлять під сумнів, що подальші процеси запровадження грального бізнесу в Україні будуть іти відкрито та з блискавичною швидкістю.

Які ще зміни в світовій гемблінг-індустрії матимуть безпосередній вплив на формування українського грального ринку та його конкурентоздатність?

Поширення пандемії в світі відкрило новий потенціал онлайн-сегменту гемблінгу як єдиній можливості гравцям перевірити свою удачу, залишаючись при цьому вдома. Стало зрозуміло, що азартні ігри в Інтернеті є найбільш адаптивними та мають чимало переваг над офлайном, проте, звичайно, через свою доступність 24/7 створюють певні ризики для вразливих категорій гравців. Із позитивного – онлайн швидко пристосувався до скасування більшості спортивних подій і запропонував любителям ставок на спорт цікаві альтернативи – беттінг на погоду, кіберспортивні змагання, а в США вперше спробували легально поставити ставки на політику. Думаю, майбутнє саме за легальним гральним бізнесом в онлайні з дотриманням принципів соціальної відповідальності, запровадженням механізмів самообмеження, лімітом депозитів.

Щодо України, то, звичайно, про досягнення рівня Австралії, Греції чи Іспанії в найближчий час навіть не йдеться. Основне завдання – створити ринок і припинити займатися підміною понять. Україні слід запропонувати бізнесу сприятливі умови, щоб вивести з тіні: адекватне податкове навантаження, стабільність законодавства, прозорі процедури ліцензування та державного контролю, відсутність окремих правил для «своїх» та для «чужих». Якщо ж цього не відбудеться, якщо держава не гарантує цивілізовані правила гри, то про здобутки інших країн у частині розвитку ринку азартних ігор ми будемо дізнаватися хіба що з новин або з міжнародних гемблінг-виставок.

До речі, які країни ви вважаєте конкурентами для України в частині азартних ігор і чому саме їх?

Складно говорити про конкуренцію, тому що ринок азартних ігор неоднорідний та постійно змінюється, тим більше, для того щоб щось порівнювати, необхідно визначити критерії для порівняння. У деяких країнах більш розвинутий офлайн, а в деяких навпаки – активніше розвивається онлайн. Десь переважають фанати «одноруких бандитів», а десь більша частка ринку належить беттінгу або покеру. У будь-якому разі, щоб щось казати напевно, слід побачити, як запрацює ринок азартних ігор саме в Україні.

Читайте також: Про нагляд EGBA за азартними іграми в Інтернеті в ЄС

Читайте також: Азартні ігри в Інтернеті: принципи регулювання в країнах Європейського Союзу

11 Лип
вгору