Підпишіться на новини

Олександр Гольбарт: «Закон України “Про рекламу” не надає КРАІЛ право контролювати рекламу азартних ігор»

11 травня 2021, 16:48
Голосів: 4

У другій частині інтерв’ю Олександр Гольбарт, керівник одеського офісу юридичної компанії VigoLex, детальніше зупинився на питаннях відповідальної гри та реклами грального бізнесу.

Олександр Гольбарт: «Закон України “Про рекламу” не надає КРАІЛ право контролювати рекламу азартних ігор»

Відповідальна гра – один із базових принципів для гемблінг-ринків європейських та інших прогресивних країн. Що про це говорить українське законодавство? І що чекає на порушників?

Відповідальна гра – справді один із найважливіших аспектів грального бізнесу з погляду захисту гравців у азартні ігри. Закон України про азартні ігри закріплює поняття «відповідальна гра» як базовий принцип організації та проведення азартних ігор, що передбачає здійснення організаторами азартних ігор заходів щодо попередження та мінімізації негативних наслідків участі фізичної особи в азартній грі, а також заходів, спрямованих на організацію самообмежень і самоконтролю для гравців.

Крім того, закріплені обов’язки організатора азартних ігор у тому числі дотримуватися принципів відповідальної гри, встановлених уповноваженим органом. Також на організаторів азартних ігор покладено певні обмеження, які покликані боротися з ігровою залежністю (лудоманією), для чого законодавець заборонив можливість приймати ставки в азартній грі для осіб, які не можуть бути гравцями відповідно до закону.

З метою мінімізації негативного впливу азартних ігор організатори азартних ігор зобов’язані дотримуватися принципів відповідальної гри, зокрема: 

  • забезпечувати ідентифікацію гравця (гравців) та відвідувача (відвідувачів) у порядку, визначеному цим законом, у гральному закладі та ідентифікацію гравця (гравців) під час провадження діяльності в мережі Інтернет; 
  • у випадках та порядку, встановлених уповноваженим органом, не допускати до участі в азартних іграх осіб, яким обмежено доступ до участі в азартних іграх, та осіб, у яких виражена ігрова залежність (лудоманія); утримуватися від надання гравцям будь-яких бонусних виплат, подарунків та/або надання товарів (послуг) у будь-якій формі, 
  • використовувати інші види заохочення, надання яких прямо чи опосередковано обумовлено настанням факту програшу гравця у відповідній азартній грі.

Як дієвий запобіжник зловживань зазначу, що організатор азартних ігор, який не забезпечив неможливість участі в азартних іграх осіб, участь яких у таких іграх заборонена цим та іншими законами, зобов’язаний відшкодувати таким особам на їхню вимогу або на вимогу членів сім’ї таких осіб фінансову шкоду, що заподіяна зазначеним особам внаслідок такої бездіяльності організатора азартних ігор, у десятикратному розмірі від програшу. 

Також певною мірою сприяють принципу відповідальної гри й такі обов’язки організаторів азартних ігор, якими передбачено, що у місцях провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор у вільному доступі для гравців та відвідувачів розміщуються інформаційні матеріали щодо ігрової залежності та відповідальної гри. Зокрема, про обмеження віку гравця, шанси на виграш, принципи відповідальної гри, місця, де можна отримати допомогу у разі гральної залежності.

Вся ця інформація має бути державною та англійською мовами Також гравцям повинна бути надана інформація про діяльність організацій, лікувальних закладів та/або медичних працівників, які лікують ігрову залежність. Зазначені дані (контактні дані, телефон служби підтримки) мають бути доступними в друкованому вигляді в місцях провадження діяльності з організації азартних ігор або на вебсайтах у разі провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в мережі Інтернет. 

Крім цього, організатор має забезпечити періодичне проведення інструктажів із персоналом щодо принципів відповідального ставлення до відповідних азартних ігор та заходів, спрямованих на запобігання (попередження) виникненню ігрової залежності. У гральних закладах розміщуються інформаційні матеріали щодо гральної залежності та відповідальної гри, зокрема про обмеження віку гравця, шанси на виграш, принципи відповідальної гри та про місця, де можна отримати допомогу у разі гральної залежності.

Окрема тема – реклама незаконних операторів азартних ігор. Ми і зараз, наприклад, у Києві бачимо чимало зовнішньої реклами операторів, які не пройшли ліцензування. Регулятор каже, що до його компетенції не входить боротьба з цим і відповідних повноважень в нього немає. Хто ж тоді повинен запобігати такій рекламі зараз та яким чином це відбуватиметься, коли ринок запрацює повноцінно?

Хочу наголосити, що законодавцем передбачено відповідальність як для рекламодавців, так і для виробників та розповсюджувачів реклами, щоб у споживача, тобто гравця, не складалося оманливого враження про саму послугу та остаточний результат. 

Так, у ст. 59 Закону про азартні ігри вказано, що до рекламодавців, виробників реклами або розповсюджувачів реклами, які порушують вимоги щодо заборони замовлення, виготовлення, розміщення або розповсюдження реклами азартних ігор та/або організаторів азартних ігор, знаків для товарів і послуг, застосовується фінансова санкція у розмірі 1,8 млн грн.

У ст. 22-1 Закону України «Про рекламу» в новій редакції зазначено, що реклама азартних ігор, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри, забороняється: 

  • на радіо та телебаченні, у тому числі за допомогою кабельного, супутникового, IP-телебачення, онлайн-телебачення, мобільного телебачення, цифрового ефірного телебачення та інших засобів передавання сигналу у період із 6:00 до 23:00; 
  • у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва та інших виданнях (крім спеціалізованих видань, присвячених азартним іграм); в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань, присвячених азартним іграм); 
  • на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів та метрополітену; засобами зовнішньої реклами; на товарах (у тому числі одязі), призначених переважно для осіб віком до 21 року; в місцях проведення розважальних, театрально-концертних, спортивних та інших заходів для осіб, які не досягли 21-річного віку.

Проте статтею 26 «Контроль за дотриманням законодавства про рекламу» вказаного закону визначено вичерпний перелік державних органів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу. І серед них відсутній такий орган, як Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ). 

Таким чином ми маємо колізію норм права, з одного боку, Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», статтею 59, передбачено, що уповноважений орган має накладати фінансові санкції і доволі суттєві санкції за порушення у сфері реклами азартних ігор. Тоді як спеціальний Закон України «Про рекламу» не надає КРАІЛ право здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу. Найкращим виходом є законодавча ініціатива у Верховній Раді щодо внесення відповідних змін до Закону України «Про рекламу», а саме до статті 26, де до переліку уповноважених органів слід внести КРАІЛ.

Читайте також: Ринок азартних ігор формується абсолютно природнім чином – Антон Кучухідзе 

Читайте також: Денис Грищенко про особливості В2В ліцензування 

20 Чер
вгору