Підпишіться на новини

Олексій Євченко: «У разі легалізації азартних ігор будуть задіяні усі економічні складники держави, що приноситимуть прибуток»

7 жовтня 2019, 11:26
Голосів: 2

Нинішній тіньовий статус грального бізнесу та його легалізація піднімають низку важливих для України питань. Як суспільство ставиться до цього процесу, а також які перспективи розвитку суміжних галузей за умови узаконення гемблінг-індустрії, розказав Олексій Євченко, віцепрезидент Української асоціації гральної індустрії, управляючий партнер компанії ArtBuild Hotel Group та екс-радник з туризму міністра економіки.

Олексій Євченко: «У разі легалізації азартних ігор будуть задіяні усі економічні складники держави, що приноситимуть прибуток»

Олексію, скажіть чим займається Українська асоціація ігрової індустрії?

Ми намагаємося трансформувати суспільну думку та показати, що гральний бізнес – це не зло. Якщо правильно його організовувати, він приносить державі дохід і стає значно більш підконтрольним. І це менше зло, ніж якби ми бачили той гральний бізнес, який є зараз в Україні – «у підпіллі», направлений більше, якщо можна так сказати, на «роздягання» незахищених прошарків населення, адже в підпільні казино в основному ходять звичайні громадяни. А якщо правильно створити законодавчу базу та відвести певні місця для казино, туди буде не так просто потрапити таким людям. Це перше. По-друге, є певні фізичні обмеження по віку, які не дозволяють молоді, дітям перебувати в подібних місцях. Також є реєстри, що дають змогу відсіювати лудоманів – людей, які хворіють гральною залежністю.

Наскільки законопроєкт, про який зараз так багато говорять, готовий для реалізації?

Гральний бізнес у нас заборонили в 2009 році. З того часу було багато літерацій і законопроєктів, які подавали до Верховної Ради на різних рівнях: опрацьовували в комітетах, розглядали на загальних зустрічах, круглих столах тощо. Не можна сказати, що існував єдиний законопроєкт. У кожний історичний момент існували певні обмеження таких законопроєктів. Зрозуміло, що люди, які їх ініціювали, переслідували ті чи інші інтереси.

Дуже важко було створити законопроєкт, який би повністю задовольняв усіх стейкхолдерів і учасників ринку. Більше того, існує багато різновидів цього законопроєкту. Створений 2016 року, наприклад, ми називали «три в одному»: вміщав у собі і казино, і лотереї, і беттінг. Такий варіант був зроблений, оскільки дуже багато інтересів у депутатів перетинаються. Вважали, що в такому вигляді законопроєкт буде ухвалити простіше. Однак учасники «сірого» ринку насправді не хотіли випускати його зі своїх рук, і законопроєкти блокували на кожній зі стадій проходження. Жоден так і не винесли до зали Верховної Ради.

Будь-який законопроєкт готують під історичний час і під певні реалії, що існують на ринку. Якщо говорити про документ, який має бути розроблений зараз, то прийшли нові люди. В ідеалі вони мають зібрати професійні спільноти, експертні, створити робочу групу, організувати круглий стіл, обговорити певні ідеї та напрацювання, які вже існують, і потім імплементувати їх у законодавство. Звісно, вивчивши досвід тих держав, які вже пройшли цей шлях, взявши найкраще. Адже неможливо просто займатися плагіатом і копіювати якийсь чужий досвід – він у нас не спрацює на 100%, як спрацював у тих державах, звідки ми його запозичуємо. От після цього всього можна формувати певні законодавчі ініціативи. Я вам скажу із власного досвіду, що написання таких законопроєктів займає дуже багато часу. Для того щоб були опрацьовані всі параметри закону якісно, я вважаю, одного місяця недостатньо. Але президент поставив термін, подивимось, як Кабінет міністрів і Міністерство фінансів виконають це завдання.

А чому одного місяця недостатньо?

Справа в тому, що в нас існує певна проблематика: немає якісних фахівців, які знають усі параметри, що стосуються ухвалення грального законодавства. Адже нам потрібно подумати не тільки про те, в яких місцях знаходитимуться казино. Слід також передбачити, яким буде оподаткування, причому і суб’єктів, і об’єктів грального бізнесу, внутрішні особливості існування цього бізнесу. Можливо, варто ввести певні технічні обмеження для створення казино, на кількість персоналу, який має там працювати, кваліфікація цього персоналу тощо. Отже, є багато питань, які не лежать на поверхні, але якщо глибоко та якісно пропрацьовувати цю тему, вони однозначно спливуть і надалі можуть виявитися тим наріжним каменем, який не дасть розвиватися гральному бізнесу, навіть незважаючи на ухвалення закону.

Я спілкувався зі своїми колегами, експертами ринку. У всіх є певні побоювання: закон буде настільки сирий, що замість позитивного ефекту матиме зворотний – заблокує вихід на ринок великих міжнародних учасників, не дасть створити якісні гральні зони тощо.

Я б до цього ставився з певною пересторогою та не намагався будувати наполеонівські плани – зробити п’ятирічку за два роки.

Якою може бути схема входу інвесторів на український гемблінг-ринок?

По-перше, ніколи не було однієї точки входу. По-друге, і це дуже важливо, все залежатиме від того, які норми матиме остаточний законопроєкт. Чи буде визначено підрозділ, який окремо займатиметься гральним бізнесом? Наприклад, Національна комісія з грального бізнесу. Або ним стане департамент, що знаходитиметься всередині Міністерства фінансів? Існує багато питань. Наразі ми можемо тільки прогнозувати, передбачати, як буде. Однак це тільки фантазії. Я не знаю, які будуть остаточні норми закону, що регламентуватимуть оборот цього бізнесу: в яких місцях дозволять, яку вартість ліцензії встановлять, чи буде обмежена їх кількість? Чи будуть ці ліцензії діяти тільки в місті або за його межами теж? Скільки буде гральних зон в Україні тощо. Залежно від цих параметрів в подальшому формуватиметься у тому числі простіша чи складніша схема входження інвесторів у ринок.

Де, на вашу думку, будуть розташовані гральні зони?

Гральний бізнес – це складова частина туризму, і щоб вона працювала якісно, потрібна транспортна інфраструктура. Якщо ми говоримо про залучення іноземних туристів і гравців – а саме в цьому має бути зацікавлена держава задля додаткових грошових надходжень в нашу економіку, додаткових інвестицій, – тоді необхідні місця, де є гарне транспорте сполучення. Зокрема, міста-мільйонники з аеропортами.

За територією Україна – найбільша держава в Європі, тому ми можемо собі дозволити дві гральні зони. Можливо, одна буде розміщена на півдні, в Одеській області, а друга – в Карпатах, залежно від того, як будуть конфігуруватися ці місця. Загалом гральні зони часто розміщують або у віддалених районах, або в місцях рекреації, тобто там, де є ще додаткові послуги для туристів.

Які плюси грального бізнесу для економіки?

Перше – суттєвий додатковий дохід у бюджет.

Друге – детінізація цього бізнесу, відповідно, виведення економічних потоків з-під корупційного складника держави. І це також дуже важливо для нашої країни.

Третє – захищеність гравців.

Четверте – безперечно, інвестиції.

П’яте – якісний розвиток туристичного бізнесу.

Шосте – додатковий розвиток транспортної інфраструктури, оскільки, як я вже казав, щоб створити якісну гральну зону, потрібно переглядати стан головних транспортних вузлів.

Отже, всі економічні складники держави, що приноситимуть прибуток, будуть задіяні в цьому процесі – з точки зору інвестицій, податків і позитивного економічного іміджу. Ми почнемо посуватися в бік правильної світової економічної моделі: не закритої, корупційної й тінізованої, а повністю відкритої та доступної для міжнародних гравців.

Чи справді варто обмежувати гральні зони готелями?

У своєму зверненні президент сказав, що ми відкриємо казино в п’ятизіркових готелях. Тут дуже важливе розуміння того, які завдання перед собою ставить держава. Якщо говорити про досягнення певних цифр у доходах бюджету, то слід порахувати, скільки в нас готелів із такою категорією. В Україні з цим дуже цікава ситуація: існує понад 4 тис. об’єктів розміщення різного типу, але тільки близько 300 з них офіційно категоризовані, оскільки орган виконавчої влади, який має це робити, не має важелів впливу на готелі, щоб змусити їх категоризуватися. Відповідно, в нас немає повного реєстру, і ми не знаємо, скільки в країні готелів категорії «п’ять зірок».

Навіть якщо взяти експертні цифри, – їх нарахували приблизно 70, – далеко не всі готелі мають потрібну кількість номерів. А ми говоримо про те, що коли розміщуємо казино, це не має бути, умовно кажучи, п’ятизірковий готель-бутік, де вісім-дванадцять номерів, оскільки це спричиняє певні інсинуації та люди будуть користуватися цим. Потрібно встановити якісні технічні обмеження, наприклад, готелі від 100 номерів.

Якщо ми візьмемо математику та економіку і поглянемо, які саме готелі технічно справді можуть розмістити в себе казино, виявиться, що з цих 70 таких буде 25-30. Тоді постає питання: скільки бюджет отримає прибутку і скільки має коштувати ліцензія, щоб туди надійшло близько 6-7 млрд грн прибутку, про який на сьогодні заявляють деякі чиновники? Вона буде просто позамежною. Виходячи з цього, потрібно чітко розуміти, чого ми хочемо досягти: розміщення казино в готелях «п’ять зірок» чи певних економічних показників і дохідності для країни? Наразі про це дискутують.

Зараз ми, у тому числі Асоціація, намагаємося представити та донести ці цифри до наших нових керівників: якщо ви хочете розвивати гральний бізнес і отримати певний економічний ефект, маєте поглянути на це ширше та порахувати економіку.

Особисто моя думка – потрібно розглядати готелі і «чотирьох», і «п’яти» зірок. Насправді, різниця в них невелика, швидше йдеться про те, щоб обмежити кількість ліцензій на певній території: у місті, гральній зоні чи іншій місцевості, наприклад, якщо це аеропорт і готелі поряд. Потрібно створити належні умови для інвесторів, коли вони зрозуміють: наприклад, у Києві працює 7-8 казино, що є економічно ефективно – потік туристів, які приїжджатимуть до столиці, дасть змогу окупити ліцензію. Те ж стосується інших міст. Такий підхід мені здається правильнішим. Крім того, думаю, потрібно встановити стимули та пільги для створення великих якісних проєктів.

Які конкурентні переваги України?

Перш за все, ціноутворення. Друге – гарна якісна кухня. По-третє, нові незвідані території, оскільки для багатьох іноземців Україна – «терра інкогніта». У нас є багато туристичних локацій, які на сьогодні не отримали якісного розвитку. Це заклади, де лікують грязями, пустелі та гори, незвичайні місця. Скажімо, проведення дозвілля в Західній Україні з купанням у чанах – такого в Європі ви не знайдете, це дуже цікава історія, заради якої багато хто приїжджає в Україну, як не дивно.

Що ви можете сказати про ставлення суспільства до легалізації азартних ігор?

Я точно знаю: наше суспільство може по-різному ставитися до грального бізнесу, але не буде настільки ворожим, щоб іти громити якусь точку. Для цього необхідний певний поштовх, організація, фінансування тощо. До того ж із усіх публікацій, що трапляються останнім часом, і коментарів до них я бачу, що дуже суттєво змінилося сприйняття грального бізнесу.

Коли варто очікувати перших ознак позитивного впливу легалізації грального бізнесу на економіку України?

Якщо закон буде ухвалений цього року, до 1 грудня, й опрацьований доволі якісно, я вважаю, протягом двох-трьох років ми побачимо зміни на гральному ринку. Можливо, до цього часу вже з’являться головні кістяки гральних груп і, швидше за все, нові проєкти, які в тому числі будуть містити потенційні нові великі казино.

Протягом двох-трьох років ми побачимо, який економічний ефект це дасть для туризму, наскільки збільшилася кількість людей, які їдуть із метою пограти та познайомитися з Україною. Адже ми розуміємо, що коли гравець їде грати в казино, він займається не тільки цим, а ще відвідує пам’ятки, заклади харчування, знайомиться з містом. Уже протягом двох-трьох років ми побачимо цей ефект.

Тут ще важливо розуміти, як працюватиме туризм у країні та наскільки йому приділятимуть увагу. Ви підняли дуже гарне питання, яке ми повністю в цій розмові не розкрили, – щодо просування, реклами, піару країни. На сьогодні наша країна не формує позитивних меседжів назовні, у нас немає свого представлення в світі: як ми себе бачимо, що хочемо, щоб про нас думали тощо. На жаль, цього немає. І я думаю, в тому числі гральний бізнес допоможе сформувати напрямок такої роботи. Принаймні я був би щасливий почути, що в законопроєкті про гральний бізнес і легалізацію передбачені певні відрахування від доходів із грального бізнесу на розвиток туризму або інші цілі. Так роблять в інших країнах – там є певна кількість податків, що йдуть на створення соціальних благ у сфері кіно, культури, спорту, туризму тощо. Наразі Україна окремого «туристичного» бюджету не має, і це суттєва помилка нашої країни.

12 Лис
вгору