Підпишіться на новини

Олена Коробкова: е-гривня може бути відчутно дешевшою в обігу

11 травня 2021, 09:36
Голосів: 3

Наскільки комфортно сьогодні банківській сфері працювати з операторами азартних ігор? Що загрожує бізнесу при втручанні держави у ціноутворення? Як працює фінмоніторинг, а також для чого врегульовувати криптовалюти в Україні та який потенціал у е-гривні – в інтерв’ю LoginCasino розповіла виконавчий директор Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Олена Коробкова.

Олена Коробкова: е-гривня може бути відчутно дешевшою в обігу

Ви представляєте Незалежну асоціацію банків України (НАБУ) в інтернеті. Розкажіть, будь ласка, детальніше, чим займається асоціація та які в неї цілі?

Передовсім НАБУ – це «голос» банків України. Ми доносимо узагальнену думку банків до влади і громадськості. Місія НАБУ – сприяти становленню стабільної фінансової системи, вирішенню спільних проблем у секторі, формуванню сприятливих умов для ведення бізнесу та розвитку економіки в цілому.

Крім того, після ухвалення так званого закону про спліт («Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг») і ліквідації Нацкомфінпослуг ми розширили сферу діяльності асоціації і розвиваємо співпрацю з небанківським сегментом фінансового ринку.

Робота асоціації тісно пов'язана з розвитком законодавства та регуляторної політики, а також взаємодією з різними державними органами в цьому процесі.

Конкретні цілі щороку розглядаються та затверджуються банками-учасниками на загальних зборах НАБУ. Серед незмінних пріоритетів – захист прав кредиторів, розвиток фінансових інструментів і цифрового банкінгу, однакові умови конкуренції на ринку.

Також ми постійно моніторимо законодавчі ініціативи, потенційно небезпечні для банківського сектору, фінансової стабільності та економіки загалом. Найчастіше це популістські проєкти під привабливими для мас і політиків гаслами, тому протидія їм потребує чималих зусиль.

Як сьогодні представники банківської сфери налаштовані щодо роботи з гральним бізнесом? Чи багато охочих обслуговувати платежі гравців у легальних онлайн-казино та букмекерських конторах?

Влітку минулого року був ухвалений закон «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який визначив чіткі рамки легального бізнесу у сфері азартних ігор в Україні. Отже компанії, які цим бізнесом займаються і дотримуються вимог законодавства, без перешкод можуть обслуговуватись у банках. У цьому вони не дуже відрізняються від клієнтів з інших галузей.

Однак це не означає, що всі банки мріють про таких клієнтів. Річ у тому, що банк має чітко розуміти, як працює бізнес його клієнта, які транзакції і в яких обсягах властиві йому, а які є аномалією. Якщо банк не має достатньої експертизи щодо якоїсь галузі, він з обережністю буде ставитись до обслуговування клієнтів, які в цій галузі працюють. Надмірна обережність здебільшого некомфортна для клієнта. З іншого боку, помилки у сфері фінансового моніторингу надто дорого обходяться банкам, адже штрафи величезні.

Є питання і до ідентифікації  гравців для проведення фінансових операцій, пов`язаних з переказуванням коштів – гравцем може бути лише фізична особа, яка на момент участі в азартній грі досягла 21-річного віку, є дієздатною, не перебуває у Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх тощо.

Обмеження еквайрингу до 1%. Поясніть, чим це загрожує банкам, бізнесу та споживачам. І як, на вашу думку, повинна регулюватись ця сфера в Україні. Назвіть,будь ласка, вдалі кейси в інших країнах.

Пряме втручання держави у ціноутворення – слизький шлях, яких би товарів чи послуг це не стосувалося. Банки, які надають послуги еквайрингу, завдяки комісії фінансують пов’язані з цим власні витрати, а також інвестиції в обладнання і термінали. Законодавче обмеження розміру комісії не тільки погіршить окупність цих інвестицій, а призведе й до збитковості еквайрингу у тих сегментах ринку, де собівартість послуги не впишеться у встановлену планку. Банки в еквайринговому бізнесі будуть змушені балансувати на межі рентабельності і відмовлятись від частини клієнтів або компенсувати збитки через підвищення цін на інші послуги, кредити. Споживачі, найімовірніше, відчують «покращення» завдяки неможливості розрахуватись карткою на невелику суму або на будь-яку суму у невеликих магазинах поряд з домівкою.

До речі, у світі взагалі не прийнято регулювати комісію за еквайринг, тому «вдалих» кейсів просто не існує. Є приклади обмеження однієї зі складових комісії за еквайринг – плати інтерчейндж, але і їх вдалими не назвеш. Наприклад, у Євросоюзі у 2015 році обмежили інтерчейндж, бо очікували відповідного зниження вартості еквайрингу для малого бізнесу та цін для споживачів.

Проте виграли від цього тільки великі торгові мережі, витрати малого бізнесу скоротились несуттєво, а ознак зниження цін для споживачів і досі ніхто не може відшукати. Натомість банкам-емітентам платіжних карток, які раніше покривали свої витрати через інтерчейндж, довелося збільшувати «карткові» тарифи та згортати програми лояльності.

Під фінмоніторинг тепер підпадатимуть порогові та підозрілі транзакції. Як банк визначатиме підозрілі транзакції, бо закон дає нечітке визначення поняттю «підозріла транзакція»?

На жаль, визначити однозначні формальні критерії підозрілих операцій на рівні закону практично неможливо. Тому банки мають, керуючись узагальненими підходами та ознаками, самостійно вирішувати, чи є конкретна транзакція (чи група транзакцій) підозрілою.

А втім, не законом єдиним. Ознаки підозри викладені також у нормативних документах регуляторів (НБУ, ДСФМУ). Наприклад, Постанова НБУ № 65 містить детальні рекомендації, які операції можуть вважатися підозрілими, які ознаки вказують на фіктивність підприємства, як визначити ступінь ризиковості свого клієнта тощо. Для цього передбачені декілька груп індикаторів, які стосуються діяльності чи поведінки клієнта, його фінансових операцій або певних продуктів (послуг). Таких ознак у Постанові 73, і банки використовують їх у своїх процедурах оцінки клієнтів та їх транзакцій.

Види ознак підозри розроблялись на прикладах, відомих з міжнародної практики, і тих, які були виявлені під час перевірок операцій клієнтів безпосередньо в Україні.

Звісно, «виловлювати» такі транзакції у загальному потоці нелегко, адже потік дуже великий. Тому банки інтенсивно працюють над автоматизацією пов’язаних з цим процесів.

Також під фінансовий моніторинг підпадають грошові транзакції за кордон. Це означає, що будь-яка переказана сума за межі України перевірятиметься банком? Якщо так, то для чого існує така норма?

Перекази за кордон в межах порогових сум підлягають фінансовому моніторингу, якщо це перекази в офшорні зони та країни, що не виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Також обов’язковому моніторингу підлягають будь-які підозрілі операції (незалежно від суми): і закордонні, і в межах України.

Якщо банк виявить причетність фізичної або юридичної особи, яка здійснює переказ, до відмивання грошей чи фінансування тероризму, що відбувається в такому випадку?

Слід розрізняти порядок дій у разі виникнення підозри щодо операції (операцій) клієнта та у разі виявлення саме його причетності до відмивання грошей чи фінансування тероризму.

У першому випадку банк з’ясовує суть операції, запитує у клієнта пояснення та документи. Якщо клієнт не співпрацює з установою чи його пояснень недостатньо для зняття підозри, банк має право (а якщо операції містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, то зобов’язаний) на 2 робочі дні зупинити здійснення операції та повідомити про це уповноважений державний орган. Якщо останній не повідомить банк про подальше зупинення фінансових операцій, кошти будуть розблоковані та операція здійснена.

Якщо ж йдеться про причетність клієнта до терористичної діяльності або фінансування тероризму, банк зобов’язаний негайно заморозити активи такого клієнта, пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, і повідомити про це уповноважений орган та СБУ.

Розмороження активів можливе після виключення такого клієнта з переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, або після отримання від СБУ інформації про те, що за результатами перевірки особа не є включеною до зазначеного переліку.

Чи можна назвати криптовалютні активи сьогодні тими активами, через які відмивають власні заощадження українські чиновники? Чи розв’яже цю проблему врегулювання віртуальних активів в Україні та чи можливо взагалі ефективно регулювати цю сферу?

Власне, факт виникнення такого питання свідчить про те, що криптоактиви потребують належного регулювання. Доволі жорстке регулювання, яке існує сьогодні на традиційному фінансовому ринку, виникло не на пустому місці, а як відповідь на реальні ризики – для інвесторів, учасників ринку та їхніх клієнтів, держави.

 Поговорімо про е-гривню. Що вам відомо про цей проєкт НБУ, на якій стадії він сьогодні?

Про стадію краще запитати безпосередньо регулятора. Наскільки нам відомо, НБУ аналізує можливі сфери та сценарії використання е-гривні.

На вашу думку, чи є у грошового регулятора розуміння цілей запровадження е-гривні? Наприклад, навіщо українцям е-гривня та в чому буде її перевага над готівкою чи звичайними грошима на картці?

Наразі найбільш перспективним вбачається використання е-гривні у роздрібних розрахунках, мікроплатежах. У цій сфері можуть проявитися переваги цифрових грошей у простоті та швидкості проти традиційної безготівки, а також у прозорості та захищеності,якщо порівнювати з готівкою.

Е-гривня може також бути відчутно дешевшою в обігу через вартість безготівкових платежів та витратність обслуговування обігу готівкових грошей. Але запровадження цифрових грошей центробанком може потребувати чималих інвестицій. До речі, подібні висновки є в аналітичній записці НБУ за підсумками пілотного проєкту «Е-гривня», отже загальне розуміння у регулятора є.

Якщо е-гривню таки запровадять, то чи вплине це на бізнес, інвестиційний клімат та загалом на економіку України і чому?

Масштаб можливого впливу е-гривні на макрорівні залежатиме від багатьох чинників, які наразі ще не відомі. Але якщо цифрові гроші набиратимуть популярності, вони здатні істотно перерозподілити ролі учасників платіжного ринку, принаймні в окремих його сегментах. Водночас ландшафт ринку у будь-якому разі зазнає серйозних змін внаслідок ухвалення закону про платіжні послуги, розгляд якого у другому читанні очікується вже скоро.

Читайте також: Оператори мусять повідомляти про підозрілі транзакції службу фінмоніторингу

Читайте також: У 2022 році частка поповнень через картки Visa та Mastercard буде в рази вищою, ніж через термінали – Альона Дегрік Шевцова

20 Чер
вгору